Видавництво "Каяла"

«Найбільша в світі валіза без ручки» Володимира Верлоки — це не просто нариси про «життя» Наукової бібліотеки ім. В. Вернадського. Це глибинний аналіз економічної та соціальної проблематики храму наукової книги. Вирішення яких автор запропонував на прикладі діяльності іноземних бібліотек, як то модернізація технічної бази, популяризація фондів та інше. Також Володимир Верлока зауважив, що сучасні бібліотеки світу запроваджують різні маркетингові програми, які не тільки піднімають рейтинг закладу, а й стають додатковим джерелом прибутку. В Україні, як виявилося, ще з радянських часів діє заборона на комерційну діяльність у державних інституціях. І це негайно потрібно вирішувати. Тобто, як кажуть, роботи непочатий край. Нариси написані у публіцистичному стилі, з притаманним жанру «перцем», оголенням фактів, влучними історичними згадками та переживаннями автора, що не полишає бажання змінити долю бібліотеки на краще.

Дмитро Близнюк — поет, літератор. Лауреат кількох міжнародних конкурсів. Книги віршів: «Сад покинутих жінок» (2018), «Ранок глухонімих» (2018), «Снігопад у стилі модерн» (2020), «По той бік попелу» (2024). «Збирач молюсків» (2024). У 2018-му у канадському видавництві Fowlpox press побачила світ збірка віршів Дмитра англійською The Red Fоrest («Червоний ліс»). Народився та живе в Харкові. Сторінка автора на порталі Poets & Writers (USA).

До збірки поезій увійшли вибрані тексти, написані автором у період з 2013 по 2021 рр.; авторську пунктуацію збережено.

Збірка оповідань у стилі міського фентезі. "Спогади з дев'яностих переплітаються з думками роботів опісля ядерної війни, а магічний реалізм і летючі коти — з канонічним кіберпанком," — Артем Чапай. 

В книгу увійшло повне інтерв’ю режисера, актора, учасника комік-трупи «Маски» Бориса Барського журналістці Крістіні Пастуховій.

"Лють найчистіше висловлювана реальність" — це перша збірка поезій Андрія Голоска.
 

​Анна Гальберштадт — поетеса та перекладачка поезії з російської, литовської та англійської мов. Виросла в Литві, здобула освіту за фахом «психологія» у Московському університеті, згодом навчалася у США. Її вірші, написані англійською, активно публікували в англомовних журналах, а російською — в журналах «Арион», «Интерпоэзия», «Дети Ра» та інших. Поезії Гальберштадт перекладені литовською, українською і тамільською мовами. Вийшли друком чотири збірки віршів англійською та одна — російською. У 2017 році збірка «Вільнюський щоденник» у перекладі литовською увійшла до ТОР-10 книг за рейтингом сайту новин Lt.15. Тоді ж ця збірка увійшла до укладеного Асоціацією перекладачів Литви списку найважливіших перекладених книг року. Видавництво «Каяла» пропонує читачам «Вільнюський щоденник» у перекладі українською.

«Курс поводження з вибухонебезпечними предметами» це шоста поетична книга автора. Максим Бородін живе у Дніпрі. Але що таке життя? У кожного своє бачення того, що відбувається. Воно завжди складається із вибухонебезпечних предметів: робота, кохання, дружба, влада. А самий найстрашніший вибухонебезпечний предмет історії — це війна. Вірші для цієї книги написані під час війни, яка ще не закінчилася, яка ще потребує зусиль та віри в перемогу. 

У мінімалістичному й оповідному стилі в книзі «Епоха Таємниць» передано стосунки між дівчатами і таємниці, які вони зберігають. У першій частині «Альбом Паперових ляльок» персонажки Наталі й Айя стають об’єктами захоплення нараторки. Остання бачить світ крізь призму кохання до них, призму, забарвлену яскравими відчуттями. Фокус «Заклинання історії», другої частини, — на темах переживання пам’яті та історії.
 

Дівчина опиняється у палаті психіатричної лікарні. Вона не може пригадати, як сюди потрапила і що саме сталося дорогою до Пітера, куди вона поїхала автостопом разом зі своїм приятелем. Можливо, ця подорож відбулася тільки в її уяві? Її друзі починають розслідування та з’ясовують обставини цієї історії.

Шорт-лист премії Олеся Ульяненка 2016 року.
 

Поезія Бориса Херсонського та Людмили Херсонської «Вибухова хвиля» — рефлексія на новий етап війни в Україні без ілюзорного пошуку смислів чи митарства на кшталт «бути чи не бути». Це симбіоз оголених нервів, емоційного надриву та рецептів елексиру рівноваги та стійкості. Завдяки різним засобам поетичної експресії, відбувається стереоскопічний ефект — стикання раціо і глибоких внутрішніх переживань. Борис розглядає події сьогодення саме в контексті світової історії, підкреслює філософські та релігійні аспекти. Людмила, навпаки, сміливо торкається почуттів, її вірші експресивніші та емоційніші. Збірка однозначно є поетичною публіцистикою, римованою зброєю проти агресії путінського режиму. Адже сьогодні, у трагічні і героїчні для українців часи, енергія і сили спрямовані тільки до перемоги, до мирного майбутнього. У книгу також входить поема Бориса Херсонського «Перекладаючи псалом». Це літературна комбінація фрагментів біблійних псалмів у перекладі автора та вільних асоціацій, що відображають його філософські погляди і релігійний досвід останніх років. Обидва поети досить відомі як в Україні, так і за кордоном. Їхні твори перекладені європейськими мовами та відзначені численними нагородами.

Олександр Кабанов — український поет, народився 1968 року в місті Херсоні, мешкає у Києві. Автор 14 книг віршів та численних публікацій у журнальній та газетній періодиці. Вірші Олександра Кабанова перекладені всіма основними європейськими мовами, а також нідерландською, польською, білоруською, фінською, італійською, сербською, грузинською, івритом.

Ця книга – поетичний щоденник, збірка ліричних віршів та есеїв  київської авторки Маріни

Романович. Твори у збірці розділені за порами року, настрою яких вони відповідають. Кожен текст – розповідь про мить життя, сповнену світлом: яскравим спалахом почуття,

осяянням пізнання, тихим мерехтінням подяки, теплими вогниками зустрічей.

Кожна така миттєвість, о будь-якій порі року, запам’ятовується назавжди. Кожна – створює в нас відчуття найкращого часу. Час є наскрізною темою книги. У безперервному плині подій кожен день має значення:

поєднуючи минуле із сьогоденням, прокладаючи шлях до майбутнього. Усе в світі відбувається у свій строк, і життя завжди повертає на краще. Треба тільки вміти чекати і вміти діяти, коли час прийшов. Треба помічати красу і радість буття, мати довіру до людей і ангелів і бути вдячними. Треба бачити світло і самим бути цим світлом. А головне

– любити. І тоді кожен вік, кожен сезон і кожен день буде найкращим часом.

У книзі зібрані поезії російською та українською мовами.

У дев’ятій книжці природний, зокрема пташиний світ традиційно для Наталії Бельченко супроводжує образи інтимних почуттів. Мурмурація — складне явище-видовище, в якому поєднуються гармонія і неспокій, а вікіпедія каже, що механізм мурмурації грає для зграй птахів і риб захисну роль. На цих сторінках тривають мандри — як у просторі різних країн чи рідної (Чорнобильська зона, Дрогобич), так і в часі: скажімо, в дитячі спогади мами авторки або кримські враження її власного дитинства. Некерований начебто рух набуває вищого-віщого смислу, що й втілює назва збірки. Пам’ять у такому живому русі теж є противагою смерті, а сама поетка тяжіє до життєствердних образів.

Книжка прози лауреата літературної премії ім. Марка Алданова Анатолія Ніколіна складається з творів найулюбленіших автором жанрів — короткої повісті, гостросюжетної розповіді та ліричного есе. Класичний стиль, психологічна розробка персонажів та витончена мова свідчать про відданість автора кращим традиціям вітчизняної та зарубіжної прози. Критика зазначала, що домінанта творів А. Ніколіна — античний Рок, який безжально керує людськими долями. Подібно до персонажів давньогрецьких трагедій, герої його оповідань і повістей страждають і мучаться, намагаючись якщо не позбутися, то хоча б полегшити вирок долі. Естонський письменник Калле Каспер зазначив, що книги Анатолія Ніколіна написані для небагатьох і неодмінно будуть затребувані тонким та проникливим читачем. В березні 2022 року автор цієї книжки загинув у Маріуполі від російських обстрілів

Книжка М. Воробйова «Кольорове листя» створена наприкінці ХХ століття. В ній яскрава образність поєднанна з тонким відчуттям природи. Мові поезії М. Воробйова притаманні лаконічність і стислість думки.

​​

Вірші та поэзопроза, що представлені у новій збірці Олесі Міфтахової, згруповані у чотири закодовані розділи, кожен з яких має свій настрій.

​

2014 рік. Луганщина, перші дні збройного конфлікту, — час, коли ще ніхто не вірить, що розгортається справжня війна. І мешканці селища, через яке декілька разів прокочується лінія розмежування. Мешканці, які живуть минулим, які ніколи не бачили нічого за межами своїх домівок, а Україна для них — щось далеке і незрозуміле. Всі роки незалежності вони борсалися у брудній течії буття, не знаючи, до якого берега пристати, виховуючи молоде покоління на власному прикладі та переказах антидержавницької пропаганди.
Чи можна тут вижити жінці — самітній, травмованій на роботі, без засобів існування і без будь-яких перспектив на майбутнє, яку б’ють прикладом автомату, арештовують і взагалі не вважають за людину місцеві перевертні та «гастролери» із сусідньої держави? Виявляється, можна не лише вижити, а й протистояти.
… Якщо зробити свій остаточний вибір.

​

Книга складена з робіт різних років та різних настроїв автора, який скромно існує в літературі вже чверть століття. Вона містить виконаний у своєрідної формі аналіз творчості класиків світової літератури, які й продовжують впливати на нього. Від минулого до сьогодення та майбутнього — таким, якщо викласти стисло, може бути кредо цієї книги. Вона сповнена любов'ю до літератури високих почуттів та глибоких думок. В березні 2022 року автор цієї книжки загинув у Маріуполі від російських обстрілів.

Герой оповідань Олега Костюка - мешканець українського мегаполісу, який подорожує темною стороною життя. Теми дорослішання змінюються пошуками кохання та в'язкою атмосферою київських борделів. Шлях революції веде до війни. Саме їй, війні на Донбасі, присвячено більшість текстів.

«Я – Соломійця», – каже про себе головна героїня цих казок. Казки про неї розповідає її бабуся Тамара. Разом із Соломійцею маленький читач порине у світ надзвичайних пригод.

Чому кияни мруть від жінок із Харківської області? Кого ти зустрінеш у пеклі за столиком на двох? Коли ти станеш деревом у лісі мудаків? Як змусити кішку влаштуватися на роботу? Чи варто займатись спортом, якщо ти вже помер? Що спільного у святого з лохом? Відповіді на всі ці питання і не тільки ви знайдете в "Готелі мінус три зірки".

Збірка Анатолія Ніколіна «Кодекс Тетіс» — його перша книга прози. До неї увійшли твори, що публікувалися в журналах "Хрещатик" (Київ), "Сім мистецтв" (Ганновер), "Новий журнал" (Нью-Йорк). В березні 2022 року автор цієї книжки загинув у Маріуполі від російських обстрілів.

Поетична збірка лауреата літературних премій Юрія Яновського та фестивалю "Київські Лаври" Дмитра Лазуткіна. 

​

"Про тут пишеться? Тут описуються дивні стосунки, позначити які важко, а але не позначити — шкода. Можна сказати, що це файл інтимної лірики, причому йдеться про справжню інтимність, про секс, бокс, джаз..."

​

Сергій Жадан

Збірки поезій Гарі Лайта виходять в різних видавництвах по обидві сторони Атлантики вже майже тридцять років. В даному англомовному виданні вибраних віршів поет, що безперечно відбувся та набув багатого досвіду творчого споглядання, зводить до спільного знаменника образи, притаманні тим мовам, на яких звертаються до читача ці поезії. 

До книги О. Спренциса увійшли нові вірші, доповнені обраними старими — з попередніх збірок, що створює початкову цілісність ідеї,
позначену назвою цієї збірки «Східні ескізи». Різноманітні за жанром: ліричні, філософські, іронічні — вони розкривають картину внутрішнього світу автора, змушуючи читача підключити власний внутрішній зір, внутрішній слух і уяву.

Що таке дійсність? Як вона формується? Чи можна контролювати дійсність, чи це ілюзія, яка не піддається контролю? Наскільки самостійна людина у прийнятті рішень? Ці питання становлять одну з граней складної природи свідомості, де вільний вибір може виявитися химерною грою чужої уяви. Визначальний вибір між добром та злом, де немає точних визначень згаданих станів.
Дія цієї повісті відбувається у Києві у наші дні. Головний герой Валерій Слоніков — людина з творчою біографією — вплутується в дивну історію зі скарбом золотих монет. Золото має дуже давнє походження. За легендою, над ним розмірковували і Заратустра, і Олександр Македонський. До Києва скарб був привезений з Афганістану військовим льотчиком, який там проходив службу. Втім, це невипадкова знахідка. Батько льотчика – знаменитий фокусник. У певних колах від кримінального світу до езотеричних маргіналів цей персонаж давно має неоднозначну славу. На цьому шляху Слоніков побачить інший світ і навіть пройде колами інфернального Києва.

До книги О. Іщенко «Манускрипти щастя» увійшли нові поезії авторки, органічно доповнені обраними творами з трьох попередніх збірок. Різноманітні за жанром: ліричні та глибоко-філософські — вони розкривають картину
внутрішнього світу автора, змушуючи читача підключити свій власний внутрішній зір, внутрішній слух та уяву.

У портовому місті зустрічається весь світ. А ще — з нього так легко поплити у будь-яку точку світу. Але більшість жителів портового міста проведуть у ньому все життя, заколисані легкою втечею. А з тих, кого відвезуть кораблі, багатьом не судиться досягнути кінцевого пункту. Те саме відбувається з нашими життями та мріями, з нашими думками та прагненнями. Спроба розібратися у межах власного буття — основна тема нової збірки поезій київського поета Сергія Мартинюка.

Серія листівок, представлена ​​молодим київським художником Костянтином Мордовіним, засновником однойменної арт-групи NEOLOUVRE.

Серія листівок дозволяє глянути на проблеми сучасного світу з ніцшеанською глибиною та широтою.

Серед тем, яких торкається митець, – втраченість у цифровому просторі, що поглинув соціум, екологічні катастрофи, самотність і, водночас, богоподібна велич індивідуума в сучасному світі, пошук людини в нелюдському просторі та водночас трагічне переживання смерті Бога.

Три повісті одеського художника та письменника Ігоря Божка

Як правильно молитися пінистому божеству в храмі самотності? Чому не варто радіти, якщо тобі в голову вдарила блискавка? Чому не варто заощаджувати на власному дні народження? Як знайти інопланетян, які викрали твою кохану? На чий бік стати, якщо твій батько та твоя жінка ненавидять одне одного? Як знайти своє кохання, своє щастя на форумі для носатих людей?
На всі ці запитання ви знайдете відповіді у циклі оповідань «Пиво, жінки та інші проблеми».

Якщо ви думаєте, що часи великих географічних відкриттів, навіть малих, минули, ви помиляєтеся. Та й взагалі, всі ці відкриття були досить відносними. Але це зовсім не скасовує захоплюючого відчуття відкриття! І що наш маленький світ, який, на нашу думку, ми пізнали? Піщання в океані непізнаного. Але ми радіємо йому.

У новій збірці короткої прози харків'янки Інни Йохвідович «Пізнє прозріння» понад три десятки оповідань. Як завжди, основні персонажі її прози — жінки, найчастіше у переломні моменти життя. Жіночі долі її героїнь нелегкі, часом навіть трагічні, ще й тому, що їхня молодість і зрілість припала на пору випробувань! Людям у їхньому єдиному житті, у не такому вже довгому перебуванні на землі хочеться прожити мирно, спокійно, без потрясінь, одним словом усім хочеться щастя! Саме на щастя прагнуть і героїні письменниці. Тому й сповнені драматизму ці жіночі історії. Час дії цих оповідань — наш час, останні десятиліття ХХ століття та Міленіум — перша чверть нового тисячоліття... Героїні та герої оповідань наші сучасники, і тому їхні пристрасті, вчинки, почуття не просто знайомі, а співчувані читачами...

Четверта збірка віршів одеської поетеси Людмили Херсонської. До книги увійшли тексти, присвячені темі гібридного воєнного конфлікту.

Ія Ківа — поет, перекладач. Народилася у Донецьку 1984 року. Закінчила філологічний факультет Донецького національного університету. З літа 2014 року мешкає у Києві. Вірші, рецензії та переклади публікувалися в журналах «Студія», «Слово\Word», «Нева», «Райдуга», «Плавучий міст», «Нова Юність», «Новий світ», «Білий ворон», «Хрещатик». Вірші перекладалися англійською, французькою, польською та литовською мовами.
До книги увійшли вірші, написані у 2014–2018 роках. У центрі уваги автора знаходяться такі теми як пам'ять, війна, насильство, травматичний досвід, пошук ідентичності, межі та перехідність.

Життя кількох родин залежить від того, що відбувається по той бік знаменитої на Підгаєччині (Тернопілля) річки Золотої Липи, звідки приходять війни й поневіряння під окупаційними режимами. Як жити за екстремальних умов? Чи вистачить снаги, щоб усвідомити себе непохитним українцем, а усвідомивши, йти до мети, яку ставлять перед собою патріоти?

Головні герої та героїні цього пригодницького роману — представники кількох поколінь. У свій час їх поєднує кохання, що інколи зовсім несподіване. Власне, як і переміна у світогляді ворога, що, дослухавшись до свого закоханого серця, почув і голос справедливості.

Думки, викладені у збірці молодої української авторки Євгенії Халепи, перегукуються з темами війни, смерті, розгубленості, страху, відчаю і — на противагу їм — темпорального щастя, спокою, почуття особистісної повноцінності, впевненості. Постійна боротьба між життям і смертю, думки про які намагаються заглушити собою інше, а також тривала загроза загибелі впливає на намагання авторки вибудувати своє майбутнє життя під час війни. Втім нестримна жага до життя перемагає страх смерті.

​Наталя Юрчак, родом з Івано-Франківська, відома здебільшого своїм підписникам у соціальних мережах самобутніми нарисами, дебютує з проникним і, водночас, сповненим болю пережитого, твором, яким їй вдалося перетворити невигадану власну історію війни у художній твір. У книзі перед глядачем майже документально постають три перших місяці війни, які довелося провести родині в окупованому Херсоні. День за днем, місяць за місяцем героїня, що одночасно з людиною, є квіткою, описує події, досліджуючи тему війни через призму витонченого сприйняття і космізм рослинного світу і навколишньої природи. 

Сучасна п'єса на дві дії про непрості взаємини родини українських біженців з нідерландським старим, який вирішив їх прийняти. П'єса представлена у двох варіантах: українською та англійською.

У збірці літературно-критичних есеїв і нарисів автор аналізує твори більш і менш відомих українських письменників — Всеволода Нестайка, Юрія Щербака, Ігоря Римарука, Бориса Штерна, Леся Подерв’янського, Павла Вольвача, Артема Чеха, Максима Кідрука та інших, а також висвітлює деякі події з їхнього життя, що мали вплив на літературний процес. Автор принагідно аналізує проблематику видавництв, літературних угруповань, фольклору, мистецьких премій і книжкової торгівлі — усе те, що створювало атмосферу межі тисячоліть, дух часу. Зібрані у книзі статті публікувалися у періодиці протягом 1989-2023-х років. Вони зачіпають і період повномасштабної війни з Росією.
 

Нова художньо-публіцистична книга «Однодворець II. Молох» розповідає про життя Євгенія Станішевського, робітника заводу Артема, студента Київського політехнічного інституту, інженера заводу «Економайзер» у двадцяті-п’ятдесяті роки ХХ сторіччя.  Перед читачем проходить буреломна епоха від НЕПу, індустріалізації, «Великого Терору» і Другої світової війни до смерті Сталіна. Роман є хронологічним продовженням книги «Однодворец» — життєпису історії польської родини Станішевських-Янковських. 

Адам Загаєвський — один із найяскравіших сучасних польських поетів. Народився у Львові у 1945 році. Попервах став відомим у Польщі як поет покоління дисидентської Нової хвилі (Nova Fala) у 1968 році. З часом про Адама Загаєвського заговорили не тільки як про автора поетичних збірок, а і як прозаїка, есеїста. Однак у 1975 році його перестали друкувати у Польщі. У 1982 році він емігрував і протягом багатьох років жив то у Парижі, то згодом у Кракові, де мав нагоду викладати у Ягеллонському університеті, то у х’юстоні (США) — де обіймав посаду професора англійської літератури. Загаєвський помер у Кракові 21 березня 2021 року. Це — перша збірка поезій Адама Загаєвського, перекладена українською.

​«Ніжний Вал» — антолоґія наймолодшої української поезії, її авторам — за єдиним вийнятком — максимум двадцять п’ять років. І важливо, що ця антолоґія виходить друком у розпал російсько-української війни. Ініцював видання молодий український поет Віталій Білозір, відібрав та упорядкував тексти разом із членом ПЕН клубу Вано Крюґером.
 

У романі Вадима Пейсаховича «Однодворець» описано історію кількох поколінь польської сім'ї Станішевських на початку бурхливого ХХ століття що, як у дзеркалі, відобразила долі того часу. Головний герой — Євген, учень Другої Київської та Ірпенської гімназій, має конкретний прототип. У книзі розповідається про Київ, доленосні моменти та атмосферу Міста, пам'ятні та відомі місця, про його знаменитих і забутих мешканців. З перших сторінок читач порине в хронологічне та драматичне сплетіння мережив, щільно насичених численними деталями та парадоксами захоплюючих подій.

Драматична поема «Шоа» підгаєцького поета Богдана Манюка висвітлює тему Катастрофи галицького єврейства в часи Другої світової війни. Творчий задум формувався під впливом оповідей старожилів про моторошні епізоди Голокосту в Підгайцях — невеликому мальовничому містечку на Тернопільщині. Ця невимовно романтична історія про боротьбу за життя, самопожертву в час безнадії, яскраво продемонстровані Іцхаком Шуртцом і Лібою Фінк, здатна зворушити кожного. Чарівний порятунок євреїв за допомогою небесного каменя на тлі емоційно насичених сцен ліквідації ґетто є глибоко символічною авторською знахідкою і вдалим композиційним вирішенням.

В сатиричних оповіданнях та віршах киянина Олександра Гальпера, який багато років живе і працює в США, відображено ставлення мешканців нью-йоркського району Брайтон-Біч до військової агресії Росії проти України. Крізь сльози та гумор цих оповідань український читач відчує біль щирого співчуття та міцну емоційну підтримку, що автор надає громадянам України.

Перша збірка молодого поета, лауреата міжнародної німецько-української премії ім. Олеся Гончара.

Перша збірка поезії та прози відомого нью-йоркського автора в українському перекладі присвячена місту його дитинства.

​Збірка М. Воробйова «Букініст» — перша збірка поезій (машинописна), яка не вийшла за певних політичних обставин. Тепер ця — віднайдена — збірка є унікальним культурним раритетом в український поезії. Книжка друкується вперше.

Олексій Зарахович створює принципово новий
простір тексту, де всі вірші взаємодіють між собою. Авторська форма книги «Чехонь,
Чехонь» обумовлена незворотністю річки (промови), нові
вірші визначають новий порядок слів і, як наслідок, нову композицію.
«Чехонь», що вийшла вперше у 2011 році, слідує київськими річками через десять років.

​

Книга М.Воробйова, лауреата Шевченківської премії, «Подорож до жовтої троянди» містить вірши останніх років. Микола Воробьов належить до так званої групи «Поети київськоі школи». Поезії Воробьова притаманні яскрава образність, тонке відчуття фарб, глибокі філософські роздуми. Оригінальність та самобутність стилю М.Воробьова ставить його в ряд найвизначніших поетів сучасності.

​

У стольному місті у Змієві живе піаніст Лев Кошкін. Він занурений у свій світ, як це трапляється з людьми мистецтва, і навіть не помічає перевороту в своїй країні.
Адже Лев не цікавиться політикою, але рано чи пізно вона сама зацікавиться Левом. І тоді...
Втім, завжди залишається надія на диво: адже стільний град Зміїв – непросте місто. Недарма його засновником вважають найпремудрішого Змія! Хто знає – раптом Премудрий був насправді? Чи навіть є зараз?
Магія та повсякденність, реалізм та гротеск, романтика та сатира
поєдналися в містичній антиутопії Артема Ляховича «Логове Зміїво» – першому романі відомого дитячого
письменника, зверненому до дорослої аудиторії.

У новій збірці оповідань Олександра Бутенка віддані фанати не виявлять сюрпризів, незмінний фірмовий сповідальний стиль хіба що став більш витонченим, в основі ж зберігши всі риси дисцильованого поетичного романтизму.

Як у андерсенівського Каю, його погляд деформований чарівною контактною лінзою, щоправда, антитролінгової властивості, з плюсовими діоптріями, дзеркало явно належало добру фею, любительку сонячних зайчиків, бо розглянути іскру божу в блукаючому біороботі доступно лише палаю.

В авторському молодецькому стриптизі та хірургічному препаруванні персонажів хитро закамуфльована пастка для читача, який мимоволі втягується в провокаційний квест самокопання.

Хто я: бездоганний безстрашний Кобзон із нержавіючої сталі або тендітний метелик з обгорілими крилами - не торкайтеся цієї книги, якщо лякають чесні відповіді на екзистенційні піруети.

Лалі Ціпі Міхаелі – ізраїльська поетеса, яка здобула міжнародне визнання. Народилася в Грузії 1964 року. Іммігрувала до Ізраїлю у віці семи років. На цей час опублікувала шість книг віршів. Брала участь у міжнародних поетичних фестивалях у Грузії, Італії, Франції та Румунії, а також у програмі резидентури для талановитих письменників у Нью-Йорку у 2018 році.

Її книги перекладені багатьма іноземними мовами. Професор Габріель Мокед у своїй книзі назвав Лалі «еротико-урбаністичним поетом». Її поезію високо цінують критики, які вважають її новаторською та досить агресивною.

Тетяна Бонч-Осмоловська, дослідник та поет, автор дванадцяти збірок оповідань, романів, підручників та збірок віршів, пропонує підліткам та дорослим вирушити у подорож через простір та час. Коли одного разу вночі мама розбудить Ганю і попросить принести чарівний гребінець, дівчинка не зможе й уявити, чим обернуться її пригоди, яких дивовижних і страшних істот зустріне вона по дорозі, з ким подружиться і по кому заплаче. І хто плакатиме по ній, коли Ганя побачить правителя міста на іншому березі моря. Ніколи більше не промайне над землею швидка тінь із котячими лапами. Але ця земля, Кіммерія, Таврія, Кримське ханство, Таврида, Крим буде з нею завжди.
Ця книга була написана під час перебування автора у письменницьких резиденціях Air Le Parc (Франція) та Будинку письменників та перекладачів Вентспілса (Латвія).

Овсій Цейтлін — есеїст, літературознавець, прозаїк. Автор багатьох книг. Серед них — «Довгі розмови в очікуванні щасливої смерті», про яку майже чверть століття говорять і сперечаються у різних країнах (книга перекладена англійською, німецькою, іспанською, литовською, українською мовами). Збірка щоденникових новел і есе Овсія Цейтліна «Перечитуючи мовчання» по-своєму продовжує «Довгі розмови...». Нобелівський лауреат Елі Візель називав радянських одноплемінників «євреями мовчання». Овсій Цейтлін пробує «розшифрувати» це мовчання, багато років записуючи єврейські сповіді та сни. Разом зі своїми героями автор занурюється в їхні минулі життя, повні таємниць, які людина намагається, але не може забути. 

Ти прокидаєшся вранці. Поряд горнеться твоя кохана транссексуалка. За вікном роздерта по маленьких шматках фанатиками країна. А за дверима світ, в який ти маєш вдертися з пістолетом, аби завершити своє ніби недовиконане завдання — ліквідацію професійної контрабандистки, в смерті якої не було сумнівів. Ти — цинічний вбивця за гроші. Ти — зрадник і коханець. Ти — жертва чужої гри. І ти забув, ким ти є насправді… Дебютний роман одеського письменника «Там, де починається територія» — це любовна і фантастична драма, конспірологічний і гостросюжетний детектив та філософська екзистенційна історія про аутсайдера, протягом якої йому відкриваються страшні таємниці про світ, природу людини і власне забуте минуле…

Дарк-фолк-репортаж з топких стежок між бетонними коробками. 15 років субкультурщини та Хаосу у збірці громадянської та ліричної поезії.

Любителям нетипової оповіді – сюди.
Дванадцять зовсім різних сеттингів, оригінальний погляд на світ, драма, гумор, «злом четвертної стіни», внутрішня і зовнішня трагедія…
Кожна новела – неочікуваний постріл в голову, щоразу – інакшим калібром та іншим типом патрону.
Спочатку ти не розумієш, що тут відбувається.
Потім приходить усвідомлення, та ледве встигаєш крикнути: “Я розкусив тебе, авторе!”, як новий сюжет збиває з пантелику.
Адаптувався?
Навряд чи.
Хвилину тому розум був поглинутий неймовірним экшном, а за мить ти вже милуєшся витонченим орнаментом, зітканим з відповідей на глобальні питання людства.
Кожна новела не схожа на попередню, вона зворушує до тремтіння і розбурхує свідомість. Уява накриває хвилею емоцій, і хочеться продовження.
Але історія закінчується, і ти видихаєш, устигнувши прожити ціле життя та відчуваючи післясмак, як після бесіди зі старим другом.
«Проковтнувши» дану роботу, підсвідомо підводиш риску під усім, що зустрічав раніше.
Ця книга магічним чином стає найвищим етапом задоволення від читання, та чим більший твій багаж, тим вища насолода.
Вивірений стиль оповіді, що поєднав у собі стислість, ємкість та барвистість написання, примушує перечитувати новели знову і знову, відчуваючи бездонну глибину осмислення життя.
Ні слова зайвого, ні букви повз.
Автор, як досвідчений ювелір, зібрав усе коштовне каміння світу та помістив його в один мініатюрний кулон для улюбленої доньки, і ви, читаючи цю книгу, побачите у ній всю сучасну світову літературу.
Перлиною і головною причиною для прочитання збірки є особлива точка зору, погляд автора на звичайні ситуації із зовсім неочікуваного ракурсу. Часто важливе залишається у тіні, але як бути, якщо тінь – це ти сам?
Та ось закінчуються сторінки, і ти підіймаєш голову до неба з німим питанням: що це було?
Лаконічно, як удар катани.
Тонко, як перший лід у листопаді.
Неординарно, як зіткнення комет.
Це був погляд «Чужими Очима».

Збірка поезій ізраїльської авторки Лалі Ципі Міхаелі відкриває читачу двері у дивний світ кохання, зачарованої самотності, тілесності, іншого виміру життя у домі на краю моря.

До книги О. Іщенко «Константа любові» увійшли нові поезії авторки. Всі вони ніби поза межами часу та простору і свідомо уникають будь-яких умовностей. Єдина система координат, що цікавить ліричну героїню — це геометрія людського серця, з його надихами, мріями, ілюзіями, розчаруваннями та перемогами. Різноманітні за жанром: ліричні та глибоко-філософські — вони розкривають картину внутрішнього світу автора, змушуючи читача підключити свій власний внутрішній зір, внутрішній слух та уяву.

До книги О. Спренциса увійшли нові вірші, органічно доповнені обраними старими — із попередніх збірок, що створює початкову цілісність ідеї, позначену назвою цієї збірки «Напередодні осені». Різноманітні за жанром: ліричні, глибоко філософські, іронічні — вони розкривають картину внутрішнього світу автора, змушуючи читача підключити власний внутрішній зір, внутрішній слух і уяву.

Мабуть, романом цю книгу можна назвати з достатньою часткою умовності. По-перше, це саме книга. А по-друге, Книга Книг — тобто книга, що складається не з розділів, а саме з книг, об'єднаних спільною ідеєю, вигаданими та реальними персонажами і, головне, Києвом — дійсним та уявним, історичним та чарівним. Він — і ідеальне Місто Майстрів, приховане від очей непосвячених і відкриває свої Золоті Ворота лише гідним, і, водночас, заповідник затхлої «совковості». Але він також і центр світобудови, вмістище епох і культур, що віддаляються один від одного, здавалося б, дуже далеко, але, як виявляється, що легко з'єднуються в єдине живе ціле.

У своїй новій, четвертій за рахунку, книжці «Кінець географії» авторка
розмірковує над взаєминами людини й природи Закарпатського регіону. Непрості умови життя горян, суворий клімат, історичні перебіги зумовили своєрідний менталітет мешканців. Письменниця змальовує своєрідні людські характери на фоні чарівної природи Карпат, розкриває глибини людських доль,часом трагічних.
Книжка заворожує читача своєрідною манерою оповіді й вишуканим стилем письма.

Діючі особи цієї книги не є лицарями без страху та докору. Вони не супермени і не зробили нічого героїчного. Ніяк не позначили наявність залізного характеру та непохитної сили волі. Не виносили нікого з вогню, не підкоряли Північний полюс і не оголошували голодування. За винятком, можливо, дієт. Врятованих ними кошенят — і тих легко перерахувати на пальцях однієї руки.
Вони звичайні люди. І пов'язує їх із цією книгою лише одне. Почуття гумору. 

​Автор цієї книги загинув на фронті у серпні 2023 року.​​

Нову книгу Володимира Загреби «До завтра, Дант... Подорожні записки» випущено київським видавництвом «Каяла».

Цей «реанімаційний» роман... у певному сенсі «Генеральна репетиція», романтична розповідь про двомісячне перебування автора в реанімації паризької клініки «Моцарт», де все «розписано» (у сенсі — життя і смерті, як і про життя... читач знайде для себе багато «чого» — цікавого, в цьому несподіваному «запрошенні» на «Той»... відштовхуючись від усіх цих «брязкальців і дрібничок» — «Цього»... «Реквієм» — для друкарської машинки та одного голосу? "І Реквієму мідь"... допоможе померти?

Коли на диво чекають, воно обов'язково трапляється.
Учні звичайної київської школи Костя та Антон одного разу бачать, як їхній однокласник проходить крізь зачинені двері власного будинку. Вони проводять справжнє детективне розслідування, внаслідок якого з'ясовується, що Тьома та його сім'я – привиди. Начебто, звичайнісінькі люди: навчаються в школі, працюють — але при цьому легко можуть йти «на той бік». Привидам загрожує біда — старовинний особняк, в якому вони мешкають, хочуть віддати під офісний центр. І тоді їм доведеться назавжди піти у паралельний світ. Четверо друзів — Тьома, Костя, Антон та Софійка — беруться врятувати ситуацію…

Вибравши з «книги осіб» дванадцять віртуальних персонажів, чимось схожих на відомих літераторів, агенція Love Tour відправляє їх у любовну подорож, щоб їхні серця, запеклі ворожнечею, наповнилися любов'ю, нетерпимість один до одного переросла в милосердя, а не милосердя, а не нещастя, а не нещастя, а не нещастя до милосердя.

Чи готові ви відвідати занедбаний будинок, з якого рідко хтось повертався? Думаю, так, адже ви знаєте, що надприродного не існує. Тоді чому ваша дочка стоїть навпроти, стискаючи у руці великий кухонний ніж? Можливо, це наслання, що відвідало вас після проби плоду з дерева пізнання добра і зла, запропонованого змієм. Але ж вихід є! Петля в селі шибеників сама сповзає з неба, щоб осідлати вашу шию. А дівчина з дивною зачіскою, зручно розташувавшись на плакаті, нагадує, що на вас чекають вдома і вмирати ще не час. Залишилося тільки пробратися через нескінченні лабіринти сходових прольотів та нагромадження безголових птахів, які переслідують вас упродовж усього шляху. А вдома прекрасна незнайомка запропонує вам руку та серце, але лише поясніть дівчині, навіщо ви вбили її кілька днів тому. Добре, що у вас є свідки, але вони впевнені, що всі звинувачення проти вас правдиві, і навіть камера записала, що пожежа — ваших рук справа. І коли ви вже вирішите, що перемогли свого головного супротивника, прийде усвідомлення, що хепі-енду не буде. Це не кіно.